Професійною грою цієї актриси на сцені захоплювалися люди різного віку. Вона дарувала своїм глядачам радість, позитивні емоції. Своєю красою ця жінка закохувала в себе з першого погляду. Йдеться про Єву Сореньї уродженку Будапешта. Про її життя і творчість поговоримо на budapestski.eu.
У кіноіндустрії з дитинства
З’явилася на світ майбутня актриса 26 травня 1917 року в Будапешті. При народженні дівчинці дали ім’я Ельвіра. Її батько Карой Шваб був банківським службовцем, а мати домогосподаркою, підтримувала домашній побут і займалася вихованням доньки. Однак обставини склалися так, що коли малечі виповнилося 4 роки, батьки розійшлася. Дід по материнській лінії Лерс Вільмос — письменник з міжнародного права і держсекретар всиновив і забрав на виховання Ельвіру, її сестру і брата.
З раннього дитинства у дівчинки проявлявся акторський талант. У 15 років ледь закінчивши школу, вона стала студенткою Академії драми. Туди її прийняли з дозволу міністра через вік. Після цього вона взяла собі сценічний псевдонім — Єва Сореньї, який був запозичений із дворянського прізвища її бабусі по материнській лінії. Так і почалася кар’єра актриси.
У 1933 році за сприяння директора Академії драми та головного режисера Арпада Одрі юна акторка стала стипендіаткою Національного театру та учасницею провідної трупи. А у 1935 році — постійним членом Національного комітету.
У 1934 році юна актриса дебютувала на театральній сцені в ролі Єви у виставі “Az ember tragédiájában”. Незабаром вона зіграла Мелінду в “Bánk bánban” і Тюнде в “Csongor és Tündében”.
Бувши студенткою, Єва також здобула успіх на великому екрані й дуже швидко завоювала серця глядачів і найкращих угорських режисерів. За всю свою кар’єру Сореньї знялася в понад 30 фільмах, серед яких були: “A Noszty fiú esete Tóth Marival”, “Pusztai királykisasszony”, “Halálos tavasz”.
У 1942 році знаменитість вийшла заміж за звукорежисера, головного інженера кінофабрики “Hunnia” Іштвана Ерменьї. У шлюбі молоді люди прожили недовго. Всьому завадила спочатку німецька, а потім радянська окупація. Їхній будинок захопили російські солдати.
Життя і кар’єра на чужині
Після закінчення Другої світової війни акторська кар’єра Єви почала активно розвиватися. У першій половині 1950-х років вона залишалася провідною актрисою Національного театру. У цей період зірка зіграла головну роль у фільмі “Учитель” за романом Шандора Броді. У 1952 році Сореньї була відзначена премією Кошута за блискуче виконання ролі в німому фільмі “Bánk bánban”.
У 1956 році, коли почалася угорська революція, акторка з першого дня брала активну участь у подіях. Незабаром її сім’ю почали переслідувати комуністи, і щоб врятувати своє життя, Єва разом із чоловіком і трьома синами емігрували до США. Через місяць після переїзду, актриса знялася в епізоді серіалу-анології “Armstrong Circle Theatre”, який розповідає про угорських біженців. Далі вона почала працювати на радіо “Szabad Európa” ведучою. Там познайомилася з Шандором Сабо, з яким незабаром заснували в Нью-Йорку театр “Petőfi”. На його сцені виступали угорські актори-емігранти. Всі вистави проводилися з метою благодійності.
Спочатку Єва з сім’єю жила на Східному узбережжі, а потім переїхала до Лос-Анджелеса. Там актриса грала невеликі ролі, здебільшого в телесеріалах. Грошей на проживання катастрофічно не вистачало, тому жінці довелося паралельно пробувати себе в різних сферах діяльності, включно з продажем нерухомості. Також Єва організувала безліч театральних вистав у Канаді, Західній Європі, Австралії. Вона брала активну участь у роботі американського відділення Всесвітньої федерації угорських борців за свободу. Жінка присягнулася собі не повертатися на Батьківщину до відходу радянських солдатів.
У 1991 році вона разом із сім’єю повернулася в Будапешт і вийшла на сцену Національного театру, де зіграла у виставі “Szülőföldem”. Цього ж року Сореньї отримала орден “За заслуги перед Угорською Республікою”.
У 2009 році легендарна актриса пішла з життя. Її поховали в Лос-Анджелесі поруч із чоловіком. На честь неї Національний театр заснував щорічну нагороду, яку вручають найкращим артистам трупи.