Угорська музика XIX століття неможлива без імені Ференца Еркеля. Саме йому вдалося поєднати західноєвропейські традиції та національні мелодії, перетворивши їх на звучання, яке стало голосом цілої нації. Ференц Еркель був композитором, диригентом, педагогом і чудовим шахістом. Він створив гімн Угорщини, написав опери про доленосні моменти її історії та виховав ціле покоління музикантів. Історія його успіху — це приклад того, як талант і віра у власний народ можуть змінити культурне майбутнє країни. Далі на budapestski.eu.
Дитинство та юність Ференца Еркеля
Ференц Еркель народився 7 листопада 1810 року на південному сході Угорщини, у місті Дюла. Майбутній композитор був другою дитиною в родині, але першим сином, що порушило традицію давати первістку ім’я батька. Старша сестра Ференца Еркеля померла у віці трьох років. Всього у родині було дев’ятеро дітей — дві дівчинки та сім хлопчиків. Музичну кар’єру також обрав брат Ференца, Йожеф, який став співаком, актором і диригентом театру в Клуж-Напоці. Глава родини, Йожеф Еркель-молодший, був музикантом. Мати, Клара Терезія Рутткей, походила з родини поміщицького офіцера Адама Рутткея.
Музичне виховання Еркеля почалося рано. Першим його вчителем музики став батько, другим — учитель-кантор Симон Чингульські. Уже у віці 7–8 років Ференц умів читати ноти, а в одинадцять років відбувся його перший публічний виступ. Першим навчальним закладом у житті майбутнього композитора стала початкова школа в Мадьяргьюлі (Madárgyűlő), після чого він продовжив навчання в середній школі у Надьвараді (Nagyvárad).
Наступним етапом стало навчання у бенедиктинському монастирі в Братиславі, де Еркель познайомився з відомим композитором Генріком Кляйном, який продовжив формувати його музичну майстерність. У цей період Ференц часто відвідував оперні вистави, брав участь у кількох публічних концертах та написав свій перший твір «Litánia», який, на жаль, не зберігся.
Щоліта Еркель проводив у батьківському домі в Дюлі, і саме там він уперше звернув увагу на народні мелодії, які пізніше стануть важливою частиною його композиторського мистецтва.
Перші успіхи та музична зрілість
Після закінчення навчання в Братиславі Ференц Еркель поїхав до міста Клуж-Напока, де наприкінці 1827 року отримав роботу викладача гри на фортепіано. Ці роки стали часом становлення його кар’єри, набуття досвіду та знайомства з музичною й інтелектуальною елітою регіону. Клуж-Напока того часу була центром угорського культурного життя. В цьому місті Еркель познайомився з різними видатними музикантами.
Виступи Еркеля як піаніста користувалися великим успіхом, а його авторитет був настільки високим, що його обрали диригентом любительського концертного оркестру. На жаль, більшість його ранніх творів того періоду не збереглися — за винятком фортепіанного твору «Magyar ábránd». Крім Клуж-Напоки, він давав концерти в Ораді, що дозволило закріпити репутацію видатного виконавця. Пізніше Еркель зізнавався, що саме в цей період він став повністю зрілим майстром музики.
У 1834 році графиня Штайнлейн-Зааленштайн запросила Еркеля до Семереду як викладача музики. Дорогою 23-річний музикант дав свій перший концерт у Пешті в Національному казино, який не залишився без уваги широкої публіки. Уже в 1835 році музикант переїхав до Пешта і став диригентом Будського угорського драматичного товариства, отримавши підтримку Альберта Рості, близького друга його батька.
Від цього часу Еркель дедалі частіше виступав на різних концертах. Місцеві газети майже щодня писали про його виступи. Музикант став відомим не лише в Угорщині, а й за її межами. У цей період з’являється і його перший відомий твір, що дійшов до наших днів — «Фантазія та варіації на угорську тему» (Fantázia és variáció magyar témára), який, на думку фахівців, демонструє зрілість композиторського таланту автора та любов до національної музичної традиції.
На шляху до національної слави: розквіт кар’єри Еркеля у Пешті
Справжнім домом Ференца Еркеля був театр, тому запрошення посісти диригентське крісло Національного театру стало важливим кроком у його кар’єрі. У Пешті настав розквіт музичної діяльності композитора. Еркель дедалі більше захоплювався оперною композицією, і саме в цей період з’явилися його перші знамениті опери, які згодом стануть символами угорської національної культури.
Окрім роботи в театрі, музикант став головним диригентом Філармонічного товариства, національним диригентом Національної угорської співочої асоціації та директором Музичної академії. Кожна з цих ролей дозволяла йому не лише створювати власні твори, а й впливати на музичне життя країни, навчати нове покоління музикантів та популяризувати угорську музику.
На долю композитора вплинули й історичні події. Під час війни за незалежність Еркель мріяв стати солдатом, проте обов’язок утримувати велику родину не дозволив йому піти на фронт. Після поразки у війні в країні почалися репресії, і багато опер композитора опинилися під забороною. Музичне життя завмерло.
Коли ситуація нормалізувалася, Еркель почав активно брати участь у відновленні культурного життя. Він організовував концерти, запрошував до Угорщини відомих іноземних музикантів та продовжував викладати гру на фортепіано. У цей період композитор став дуже популярним у Європі, проте завжди залишався вірним своїй батьківщині. Еркель не прагнув покинути Угорщину, продовжуючи створювати музику для свого народу. До речі, не менш цікава історія життя відомого угорського композитора і диригента Лайоша Бардоша.
Музика нації: гімн і великі опери Еркеля
Ференц Еркель став справжнім голосом Угорщини, коли його музика перетворилася на символ національної самосвідомості. У 1844 році він написав музику до вірша «Himnusz» Ференца Кельчеї. Цей твір став державним гімном Угорщини. Мелодія, велична й прониклива, й досі звучить як символ гордості та єдності країни, а ім’я Еркеля міцно увійшло в історію угорської культури.
У цей самий час він створив свої перші національні опери, натхненні героїчною та драматичною історією Угорщини. Опера «Hunyadi László» (1844) вперше показала, як можна поєднати історичну драму з музичною виразністю. Натомість опера «Bánk bán» (1861), заснована на подіях XIII століття, стала справжнім шедевром угорського романтизму. Ці твори не лише прославили Еркеля як композитора, а й закріпили за ним статус батька угорської національної опери.
Музика композитора вирізняється увагою до народної мелодики, драматургічною точністю та музичною виразністю. Він показав, що угорська історія та культура можуть звучати нарівні з найкращими європейськими оперними традиціями, роблячи національну музику впізнаваною та популярною.
Історики стверджують, що Еркель не лише створив гімн і великі опери, а й заклав фундамент для розвитку угорської музичної ідентичності, надихаючи майбутні покоління композиторів і музикантів бути вірними своїй національній культурі.
Останні роки Ференца Еркеля
Останні роки життя Ференца Еркеля стали часом випробувань і водночас визнання. Композитора часто піддавали критиці. Його звинувачували в небажанні виконувати твори Вагнера та Берліоза. Окрім цього, критику викликала наближеність його синів до музичних посад. Попри тиск і нападки, Еркель залишався вірним своїм принципам і національній музичній традиції.
У 1887 році здоров’я музиканта похитнулося, і він був змушений залишити кілька своїх посад. Але навіть у цей період він продовжував виступати. На честь свого вісімдесятиріччя Еркель дав останній концерт, який публіка зустріла нескінченними оплесками. У 1888 році він диригував своїм останнім оперним спектаклем, завершивши сценічну кар’єру, що тривала десятиліттями.
Ференц Еркель помер 15 червня 1893 року у Будапешті. Його похорон, що відбувся 18 червня, став грандіозною подією. Попрощатися з композитором прийшли десятки тисяч людей. Траурна процесія пройшла через фоє Угорського оперного театру. Так завершилося життя людини, яка стала символом угорської національної музики.
Спадщина Еркеля: музика, яка живе віками
Ференц Еркель залишив після себе не лише твори, а й цілу культурну традицію. Його опери, гімн і фортепіанні твори стали символом угорської національної ідентичності та продовжують надихати музикантів і глядачів у всьому світі. Еркель зіграв ключову роль у розвитку національної опери, створивши жанр, який поєднував історичні теми з народною мелодикою та західноєвропейською оперною технікою.
Його діяльність як диригента, педагога та організатора музичного життя залишила помітний слід в історії Угорщини. Під його керівництвом розвивалися Філармонічне товариство, Національна співоча асоціація та Музична академія, де він навчав нове покоління композиторів і виконавців.
Слава Еркеля виходить далеко за межі його батьківщини. Національний гімн «Himnusz» звучить на офіційних заходах і святах, а його опери продовжують ставити на сценах театрів Угорщини та інших країн Європи. Музична мова Еркеля — поєднання патріотизму, художньої виразності та народної мелодики — залишається взірцем для всіх, хто прагне поєднати мистецтво з національною культурою.
Джерела: