Будапешт сьогодні є не лише серцем Угорщини, а й найбільшим містом у континентальній Європі, де проживає близько 100 000 осіб єврейського походження. Історія цієї громади – це не просто літопис віри та традицій, а й розповідь про значний внесок євреїв у становлення та розвиток Будапешта. Їхня роль у формуванні культурного, економічного та інтелектуального обличчя міста була величезною. Більше на budapestski.eu.
Поява євреїв в Угорщині та середньовічний період
Історія євреїв в Угорщині сягає глибокої давнини, а їхня присутність у Буді (одній із частин сучасного Будапешта) простежується вже з XII–XIII століть. Це був складний шлях, позначений як періодами розквіту, так і жорстокими переслідуваннями.
Перша відома синагога в Буді була збудована у 1307 році, що свідчить про наявність організованої єврейської громади. Проте її існування не було стабільним: громаду неодноразово переселяли, а євреїв виганяли з міста, зокрема у 1348 та 1360 роках. На щастя, повернення зазвичай незабаром дозволялося.
Значна кількість євреїв вперше оселилася в Угорщині у XIII столітті. Це відбулося завдяки королю Белі IV, який заручився їхньою фінансовою підтримкою для відбудови країни після руйнівної монголо-татарської навали. Саме тоді найбільша середньовічна єврейська громада сформувалася в Буді, яка разом із Пештом становила основу майбутньої столиці.
Єврейська громада Будапешта під час Османського панування
Після завоювання Будапешта в 1526 році османи інтегрували місто до Будинського еялету, і євреї швидко стали невіднятною частиною нової адміністративної та економічної системи. На відміну від попередніх періодів переслідувань, Османська імперія активно заохочувала поселення євреїв. Це було вигідно для османської влади, оскільки євреї традиційно займалися торгівлею та фінансами, часто обіймаючи офіційні посади інспекторів та збирачів податків.
Євреї отримали значно більше автономії, їм дозволяли вільно сповідувати свою релігію та вести торгівлю по всій величезній імперії. У Будапешті тоді мирно співіснували різні єврейські громади, кожна з яких мала власну синагогу. Ці храми розташовувалися на так званій Єврейській вулиці, що сьогодні відповідає вулиці Танчича Міхая на Замковому пагорбі. Цей період став часом відносного процвітання та культурного розвитку для єврейського населення міста.
Випробування єврейської громади під час Габсбурзького періоду
Після звільнення Буди у 1686 році вся Угорщина увійшла до складу Габсбурзької монархії, що ознаменувало новий, складний, але врешті період розквіту для єврейської громади. Під час кривавої облоги солдати розгромили єврейський квартал, а більшість його мешканців були вбиті. Синагоги, що були центрами релігійного та громадського життя, були спалені. Згідно з історичними даними, лише близько 500 євреїв вижили після цієї бійні. Велика синагога була повністю зруйнована. Ця подія поклала кінець османському періоду в історії Будапешта і на довгі роки знищила організовану єврейську громаду міста.
На початкових етапах Габсбурзького правління євреї стикалися зі значними труднощами. Більшість імператорів, такі як Карл VI та його дочка Марія Терезія, були ревними католиками та прихильниками Контрреформації, що часто супроводжувалося вираженим антисемітизмом. Це призводило до заборони євреям в’їжджати до міст, щоб уникнути конкуренції з місцевими торговцями, а також до обов’язкової сплати так званого податку на толерантність за право залишатися в Угорщині.
Проте умови в інших частинах Габсбурзької монархії виявилися ще гіршими. Наприклад, у XVIII столітті тисячі єврейських поселенців прибули до Угорщини з Австрії та чеських земель (Богемії, Моравії, Сілезії). Це сталося через дискримінаційний закон про шлюб, запроваджений Габсбургами, який дозволяв одружуватися лише первістку в єврейській родині. В Угорщині, яка керувалася власними законами, подібних обмежень не було.
Однією з найбільших єврейських громад у цей період стала громада в Обуді, що сьогодні є частиною Будапешта. Більш освічені землевласники активно вітали єврейських поселенців, усвідомлюючи свою економічну вигоду. Натомість вони дозволяли євреям будувати будинки, школи та синагоги. Це започаткувало важливий союз між угорською аристократією та єврейською громадою, який кардинально вплинув на майбутнє країни.
Попри значні штрафи, накладені на євреїв новим австрійським режимом на початку правління, після початку переселення Будапешта кількість єврейських поселенців значно зросла.
Шлях до рівноправності та розквіт Будапешта
Декрет про толерантність, виданий імператором Йосифом II у 1781 році, став значним кроком до свободи євреїв. Він дозволив їм селитися у вільних королівських містах, створювати власні школи, а також вільно займатися торгівлею, комерцією та володіти власністю. У результаті, єврейське життя в Будапешті стрімко розвивалося та значно процвітало протягом XIX століття.
У цей період активно розвивалася частина міста на іншому березі Дунаю, відома як Пешт. У 1873 році дві частини міста були об’єднані та стали столицею Угорщини, відомою як Будапешт. Міграція євреїв до Угорщини була різноманітною. Багато польських євреїв мігрували до східної Угорщини після розділу Польщі в 1772 році. Ці польські євреї, загалом, були біднішими, більш релігійними та менш освіченими, ніж ті, хто іммігрував з Австрії, Моравії та Богемії.
До середини XIX століття сформувався різкий розрив між прогресивними євреями (переважно з Будапешта та інших великих міст) та ортодоксальними євреями (які проживали переважно в сільській місцевості). Прогресивні євреї, відомі як неологи, вірили в еволюцію юдаїзму та небуквальне тлумачення Тори. Вони прагнули асиміляції: розмовляли угорською, а не їдиш чи німецькою, відмовлялися від релігійного одягу, пристосовували єврейську літургію до християнського богослужіння.
Єврейський народ в Угорщині досяг повної рівності прав у 1867 році. Це сталося приблизно в той самий час, що й у країнах Західної Європи, і значно раніше, ніж в інших частинах регіону. Цей факт є особливо примітним, зважаючи на те, що Угорщина мала одну з найбільших єврейських громад на Заході.
Період, між 1867 роком та Першою світовою війною, історики вважають золотою добою для євреїв Угорщини, коли утворився унікальний симбіоз між ліберальною політичною елітою та єврейською громадою.
Зародження антисемітизму: війни та Голокост
Наприкінці XIX століття в Угорщині з’явилися перші паростки антисемітизму. Ситуація кардинально змінилася після поразки Угорщини у Першій світовій війні. Угорські націоналісти, які здобули вплив з 1918 року, зробили євреїв Будапешта центром своєї ворожості. Місто навіть отримало зневажливу назву «Юдапешт» від нового правителя Міклоша Хорті, який вважав його «містом-відступником», що відійшло від справжнього угорського духу. Ці настрої посилилися попри те, що тисячі євреїв воювали за Угорщину в Першій світовій війні.
Після війни Угорщина зіткнулася з політичною нестабільністю, включаючи комуністичну революцію 1919 року під проводом Бели Куна, який, хоч і народився євреєм, був далекий від юдаїзму. Ця короткочасна Угорська Радянська Республіка, а також наступні потрясіння, призвели до того, що єврейську громаду почали звинувачувати в «єврейській революції» та національній катастрофі, поглиблюючи антисемітські настрої в міжвоєнний період.
Період Голокосту став найстрашнішою сторінкою в історії єврейської громади Будапешта, принісши нечувані страждання та масові жертви. У 1944 році близько 250 000 євреїв Будапешта були примусово переселені до так званих «будинків жовтої зірки». Кульмінацією стало створення гетто 29 листопада 1944 року, яке функціонувало до 17 січня 1945 року. На крихітній площі було ув’язнено 70 000 людей. У нелюдських умовах багато з них загинули від голоду, хвороб та жорстокості, а тисячі були депортовані до таборів смерті.
Після завершення війни розпочався повільний і болісний процес відновлення. Єврейська громада крок за кроком відбудовувала свої синагоги, відроджувала громади та культурні інститути. Однак, попри ці зусилля, кількість єврейського населення Будапешта була суттєво скорочена. Багато хто загинув, частина емігрувала, а ті, хто залишився, зіткнулися з викликами нового післявоєнного світу.
Сучасність єврейської громади Будапешта
Сьогодні єврейська громада Будапешта – це жива та динамічна спільнота, яка активно зберігає свою багату історію, водночас творячи нове майбутнє. У синагогах, громадських центрах, музеях та бібліотеках минуле та сьогодення переплітаються, а молодь і старші покоління працюють разом, щоб підтримувати єврейську культуру, традиції та цінності.
Громада постійно організовує численні заходи, виставки, концерти, вистави, семінари та благодійні ініціативи, які відкриті не лише для її членів, а й для всіх мешканців міста. Ці програми дають можливість кожному доторкнутися до багатого світу єврейської культури та активно брати участь у житті Будапешта.
Єврейська громада – це не лише пам’ять про минуле, а й активна сила сьогодення та майбутнього. Збереження та передача цієї спадщини є спільною відповідальністю, що забезпечує міцний, яскравий та натхненний зв’язок між єврейською громадою та історією Будапешта.
Джерела: www.offbeatbudapest.com, www.yadvashem.org, www.szombat.org, maceszhuszar.hu, zsidosag.haver.hu, welovebudapest.com