Історії, які поєднують злочинність із народним героїзмом, завжди захоплюють уяву. Однією з таких є неймовірна розповідь про Аттілу Амбруша, більш відомого як «Whiskey Robber». Його ім’я стало легендою в Угорщині, де він перетворився з невдахи-хокеїста на одного з найзухваліших та найхаризматичніших злочинців кінця XX століття. Ця стаття занурить вас в історію Амбруша, досліджуючи його сміливі пограбування та те, як він зумів завоювати симпатії публіки, ставши сучасним народним героєм, чия історія виходить за межі звичайної кримінальної хроніки. Більше на budapestski.eu.
Аттіла Амбруш: легенда, що кинула виклик системі
Ім’я Аттіли Амбруша, більш відомого як «Whiskey Robber», стало в Угорщині символом зухвалості та народного бунту. Його історія – це суміш кримінальних пригод, спортивної кар’єри та несподіваної народної любові.
Народившись 6 жовтня 1967 року в угорській родині в Трансільванії (Румунія), Амбруш покинув рідну країну в 1980-х роках. У 1988 році він нелегально перетнув кордон і оселився в Угорщині, де згодом, у 1994 році, отримав угорське громадянство. Амбрус заробляв на життя різноманітними випадковими заробітками, зокрема був гробарем та контрабандистом шкур, після чого спробував себе у професійній хокейній команді Újpesti TE. В Угорщині він здійснив свою мрію, приєднавшись до професійної хокейної команди, демонструючи неймовірну наполегливість.
Проте, в цей час, Аттіла почав вести подвійне життя. У 1993 році він здійснив своє перше пограбування – об’єктом стало поштове відділення. Саме після цього йому і приклеїлося прізвисько «Whiskey Robber», адже перед кожним «виходом на справу» він випивав келих віскі. З цього моменту почалася серія з понад 29 пограбувань, що тривала до 1999 року. Його жертвами ставали банки, обмінники валют та туристичні агентства, а загальна сума викраденого сягала близько 100 мільйонів форинтів (приблизно 500 000 доларів США).
«Віскі-бандит» став відомим не лише через масштаби своїх злочинів, а й завдяки унікальному стилю. Він завжди діяв без насильства, а його візитною карткою стало носіння костюмів, залишення троянд касиркам та навіть надсилання пляшки вина поліції. Цей незвичайний підхід дозволив йому заслужити репутацію «джентльмена-грабіжника» і перетворитися з банального злочинця на фігуру, яка викликала симпатію та захоплення серед населення. Його історія – це не лише кримінальна хроніка, а й відображення певних соціальних настроїв того часу, коли він зумів стати справжнім народним героєм.
Засудження та дострокове звільнення Аттіли Амбруша
Історія Аттіли Амбруша «Whiskey Robber», завершилася ув’язненням, але його шлях до свободи та нового життя був відзначений не лише відбуттям покарання, а й особистим перетворенням. У липні 1999 року, вже перебуваючи під вартою, Аттіла здійснив одну з найзухваліших втеч в історії угорських в’язниць. Він спустився по імпровізованій мотузці, сплетеній з простирадл, з четвертого поверху в’язниці. Протягом трьох місяців він переховувався, встигнувши скоїти кілька нових пограбувань, перш ніж був повторно затриманий.
Зрештою, Аттілу Амбруша спіймали і засудили до 17 років позбавлення волі за вчинення 30 пограбувань фінансових установ між 1993 та 1999 роками. Однак, завдяки зразковій поведінці та значним особистісним змінам, він був звільнений достроково у січні 2012 року, провівши у в’язниці Шаторолйоуйгей приблизно 12 років. Це стало нагородою за його старання.
Зміни за ґратами: освіта та нові навички
Під час ув’язнення, 44-річний на той час Амбруш активно займався саморозвитком. Він пристрасно захопився гончарством, вивчив англійську мову, а також успішно закінчив середню школу та коледж Дунауйварош, здобувши ступінь з комунікацій.
Його колишні переслідувачі, зокрема Вальтер Фюлеп, заступник начальника поліції Будапешта з кримінальних справ та член слідчої групи, яка розшукувала Амбруша наприкінці 1990-х, з надією коментували його звільнення: «Я дуже сподіваюся, що він буде тим зі ста, хто досягне успіху та доведе, що роки у в’язниці змінили його в позитивну сторону». Ця трансформація Аттіли Амбруша стала символом можливості виправлення та нового життя після помилок минулого.
Нове життя після в’язниці
Після звільнення з ув’язнення Аттіла Амбруш кардинально змінив своє життя. Він повернувся до суспільства не як злочинець, а як людина, що прагне реінтеграції, і знайшов себе у творчості та батьківстві. Після років за ґратами Амбруш присвятив себе гончарству. Сьогодні він створює власні керамічні вироби поблизу Будапешта, перетворивши своє тюремне хобі на джерело доходу та творчої реалізації.
Він також активно дає інтерв’ю, відверто ділячись своїм досвідом і розповідаючи про шлях реінтеграції у суспільство. Ця відкритість допомагає йому відновити зв’язок із зовнішнім світом та показати приклад можливого перетворення. Його історія таки стала успішною. Вона здобула такий широкий резонанс, що надихнула на створення гучного фільму «A Viszkis» («Whiskey Robber», 2017 року), який став одним із найуспішніших угорських фільмів.
Батьківство та зміна пріоритетів
Кардинальні зміни у житті Аттіли Амбруша відбулися з появою дітей. Донька народилася у 2019 році, а невдовзі після цього на світ з’явився син. Хоча кілька років тому він і не міг уявити, що сім’я стане настільки важливою, сьогодні діти посідають перше місце у його списку пріоритетів, навіть якщо це іноді відбувається на шкоду іншим аспектам життя.
Амбруш став зразковим батьком. Він демонструє неймовірну відданість, наприклад, готовий проїхати на велосипеді до 15 кілометрів, щоб забрати доньку з дитячого садка. В інтерв’ю він розповідає, що роки ув’язнення привчили його до «спартанського життя», тому йому не важко жити скромно заради добробуту дітей.
Аттіла Амбруш прагне виховувати своїх дітей інакше, ніж ставилися до нього в дитинстві, адже він сам пережив регулярні побої. Він намагається будувати стосунки з ними на відкритості та розумінні. Донька Анна вже знає, що тато був у в’язниці, хоча поки що це подається у спрощеній формі – «бо свистів у церкві».
Амбруш розуміє, що рано чи пізно йому доведеться розповісти дітям усю правду про своє минуле. «Я намагався якось пояснити це її мовою. Але в потрібний час я скажу правду. Це буде важко, але я не прикрашатиму, бо прикрашати не можна», – заявив він. Для Аттіли вкрай важливо, щоб діти дізналися правду від нього самого, а не від когось іншого. Його історія є прикладом не лише падіння, а й дивовижного відродження та прагнення до нового, осмисленого життя.
Спадщина «Whiskey Robber»: від книги до коктейлю
Історія Аттіли Амбруша вийшла далеко за межі кримінальної хроніки, перетворившись на культурний феномен, що надихнув на створення фільму (як ми писали вище), книги та навіть напоїв.
Його образ настільки сильно вкоренився у свідомості угорців, що про нього почали складати пісні, писати книги та знімати фільми. Наприклад, нью-йоркський журналіст Джуліан Рубінштейн, автор книги «Ballad of the Whiskey Robber», не лише досліджував феномен Амбруша як своєрідного постсоціалістичного народного героя, а й сам співає про нього під акустичну гітару. Рубінштейн досі постійно стежить за долею колишнього грабіжника, активно висвітлюючи події його життя, як-от звільнення з в’язниці.
Популярність Амбруша виявилася настільки великою, що його ім’я вийшло за межі мистецтва, знайшовши своє відображення навіть у комерції. Так народився коктейль під назвою «Whiskey Robber». Ба більше, німецька компанія навіть виявила бажання назвати на його честь енергетичний напій.
Джерела: www.flatpackfilms.com, www.origo.hu, index.hu/fomo, www.origo.hu, web.archive.org